«Кам’яні баби» – кам'яні скульптури, які з'явилися на території сучасної України більше 6 тис. років тому (IV-II тисячолітті до н. е.).
Поширені в степовій смузі Європи і Азії від Монголії до Німеччини (від Іртишу до Дунаю).
Найдавнішій дослідженій на сьогодні в Україні скульптурі понад 4000 років (Керносівський ідол у Дніпропетровську), «наймолодші» виготовлено біля 700 років тому.
Входять до списку номінантів «Семи чудес України».
Походження назви – найфмовірнініше від тюркського слова «бабá» («бабай») – пращур, старійшина, «дід-батько».
- Серед західноєвропейських дослідників найбільш поширеними для визначення давніх кам'яних статуй є терміни: менгір, стела, антропоморфна стела, ідол.
- Половці називали ці скульптури «балбалами» (від «бал-бал» - «мальований камінь», ідол).
- Іранці звали їх «палван» - богатир, атлет.
- Літописці Давньої Руси називали їх як "балбалами", так і "болванами". "Тьмутараканський болван" згадується в "Слові про Ігоревів полк".
- Д.Яворницький повідомляв, що в Україні довгий час, аж до ХVІІІ ст., побутували такі назви кам'яних статуй, як «мамаї» та «Мар'їні камені».
