30 вересня 1995 року, до 900-річчя першої літописної згадки про поселення Говтва, на Шар-горі проведено обласне свято "Козацької слави цілюще джерело" , на якому відкрито пам’ятний знак козакам від нащадків. Відтоді це свято проводиться щороку.
Минулого року ми вже відвідували цей захід, дуже сподобався і з настанням літа вже чекали на інформацію про дату проведення свята. Але інформація так ніде і не з'являлася, а торішні посилання просто зникли з мережі. я знайшов лише один рядок на сайті "Управління Культури та туризму Полтавської облдержадміністрації" що 4 червня о 10:00 початок свята. Часу на сповіщення багатьох людей залишалося дуже мало.
Було дано оголошення в інтернеті про заплановану поїздку, та два місця збору у різних місцях міста. Збір о 4:15 ранку та старт о 4:30. Обидві групи мають зустрітися на автозаправці у с.Супрунівка. А далі торішнім маршрутом до с.Приліпка через Решетилівку. Маршрут перевірений – 99% асфальт, ґрунт є лише на самій Шар-горі.
Виїхали ми о 4:35 і коли приїхали на автозаправку, там ще нікого не було. Довго чекати нам не довелося, на обрії з'явилася група із трьох людей.
Невгамовний Олександр навіть з велосипеда не хотів злазити, все кола намотував, так йому хотілося швидше поїхати.
Так як не всі приїхали з тих, хто збирався, Слава вирішив уточнити по телефону варто нам ще чекати чи ні.
4:50 ранку якраз слушний час для дзвінка.
Чекати було більше нема кого і група з 7 осіб була готова до старту (людина з фотоапаратом у кадр не помістилася)
І в цей момент ми побачили несучого tima, встиг він якраз вчасно, і нас стало 8.
Тепер можна й виїжджати.
Весь шлях проходив трасою, але в такий час машин дуже мало, і ні ми їм ні вони нам перешкод не становили. Їхали в спокійному темпі, намагалися тримати 24-25км/год, щоб не рвати з самого початку і зберегти сили на весь маршрут. Але є у нас один тип, який ще не навчався їздити в такому темпі, він весь час кудись поспішає. І тут намагався підняти швидкість весь час вириваючись уперед і часом за ним ув'язувалися двоє, дуже їм хотілося напевно поганяти. І в один з таких моментів у tima розлетівся замочок на ланцюгу під час підйому на гірку. Ми чекали на нього та Андрія на горі.
- Та я нікуди і не поспішаю...
І знову у повному складі продовжуємо шлях.
А Паша, як завжди, знімає кіно.
Перша зупинка біля магазину, вода має якусь дивну особливість - вона весь час закінчується, і її запаси треба поповнювати.
Про всяк випадок перевірка по карті скільки залишилося їхати.
Половина шляху вже була позаду, а попереду чудова пряма дорога зовсім без машин.
Так як час нам дозволяв, зробили привал у кафе, в тому році ми тут зупинялися через падіння однієї учасниці нашої подорожі, от і зараз вирішили не проїжджати повз.
- Продаю поповнення на Київстар!
За нами уважно спостерігає сторожовий пес
Відпочинок з бутербродами та морозивом зайняв приблизно пів години і знову в дорогу, нам залишалося проїхати близько 20 км.
Прибули до с.Приліпка та одразу до магазину, продавщиці нас дізналися, пам'ятають ще минулою поїздкою. І біля магазину нічого не змінилося, здавалося, що навіть велосипеди припарковані ті, що й минулого року.
І асортимент продуктів теж не змінився за рік, нічого крім морозива не виявилося, хоча на вигляд повноцінний магазин. А ось поряд у маленькому кіоску можна купити все.
А за кіоском знак, куди нам їхати
Далі дорога розходиться, але скрізь є підказки
За поворотом починається підйом на Шар-гору
На підйомі нас випередила пожежна машина.
А попереду вже було багато машин
Проїзд далі машинами заборонено, а велосипедами можна.
Початок свята має бути о 10:00, але виявилося, що людей ще було мало.
Територія захищена дерев'яним парканом
Дуже багато різних козацьких прапорів
деякі із символікою, що нагадує німецьку свастику, пояснити значення якої на козацьких прапорах нам так ніхто і не зміг.
А ось справжній кандидат у козаки
Усі разом
Через ці ворота ми увійшли всередину
Відразу за воротами з правого боку розташувався дитячий оркестр і вітав усіх, хто входить музикою.
Стандартні надувні атракціони, без яких не обходиться жодне свято.
а ось і стара карта місцевості
Купити можна все, що завгодно, різні сувеніри, український одяг, глиняний посуд...усього не перерахуєш.
У самому центрі знаходиться сцена, і народ уже поспішає займати найкозирніші місця.
- Ну і де ми зупинимося?
- Ось тут у траві під деревом один уже розлігся, і я тут упаду.
Розмістилися ми під єдиним деревом, далеко від більшості народу, розраховуючи на те, що дерево трохи захистить від сонця. Та й театралізовану битву хотіли подивитися так, щоб ніхто не бігав перед нами.
Після знищення запасів їжі у своїх рюкзаках ми вирушили на екскурсію.
..................................
ДАЛІ БУДЕ...
Немає коментарів:
Дописати коментар