2 травня 2015 р. у Полтаві відбувся перший бревет 200км від Полтавського клубу "POLTAVARANDONNEURS"
Маршрут: Полтава – Миргород – Полтава.
Домашній бревет, це добре, це набагато зручніше, ніж у Сумах чи Харкові.
Їхати бажання було, тільки не було впевненості, що потягну 200 км. Хоч накатав я цього сезону вже понад 2000 км, все одно було відчуття що не зовсім готовий. Але за добу до старту я вирішив їхати та зареєструвався. Подивився погоду - подекуди і сильний зустрічно-боковий вітер на ділянці від Миргорода до Подолу. Довелося ставити щитки про всяк випадок.
Зранку 2 травня прибув на місце старту.
Роздача автографів.
Взяли участь 23 велосипедиста, решта - супроводжуючі в межах міста.
Усі готові на старт.
Містом вся група проїхала не поспішаючи, щоб не створювати проблем у міському потоці.
Щойно проїхали переїзд, то група одразу розділилася на кілька маленьких, і попереду постаті велосипедистів почали швидко віддалятися. Поспішати не було сенсу, і ми вп'ятьох (Сергій їхав без реєстрації, і тільки маленьку частину маршруту) спокійно котили до Побиванки, а там після пам'ятника шведам якось так вийшло, що ми поперли. До Стасів доїхали дуже швидко і повернули на Рудку. Сергій з нами попрощався та скинув темп. Попереду замаячили спини однієї із груп. Вітерець нам допомагав і ми легко котили до Степанівки, де нас наздогнали Світлана і Макс. Так ми проїхали найпростішу ділянку маршруту. А після Степанівки почався перший підйом, потім хороший спуск і знову вгору. Після Ландарів на черговому підйомі я почав відставати і залишився один, і тут раптом мене обігнав синлг-спід, який не зрозуміло звідки взявся. У гірку він попер, як по рівному. І покотив я далі сам. Вирішив їхати спокійно, оскільки попереду очікувався великий шматок із сильним зустрічним вітром, треба берегти енергію. Їхалось легко, вітерець то збоку, то ззаду, гарні краєвиди. Маршрут відомий, проїжджав його минулого року. Першу зупинку зробив приблизно після 65 км. Увімкнув плеєр, так веселіше. Саме там мене обігнав Андрій.
Їхав довго сам, когось обганяв, і до роздоріжжя біля села Великий Перевіз під'їхав вчасно, бо Андрій уже звернув на ліво у бік Шишак, і покликав із собою ще двох, вони могли б дати маху, і погнати в іншу строну. Не зрослося, довелося їм їхати зі мною. Далі вже поїхали вчотирьох. А в Баранівці, на гарному довгому спуску я відірвався і довго через ліс їхав сам, думав, що мене наздоженуть, але нікого не було. Виїхав із лісу і ліг у траву відпочити, повз пронісся Саня Шварц. 10 хвилин відпочинку та знову вперед, у цей момент мене наздогнали Саша Vela та Ярик, і ми поїхали втрьох. Проїхали Сорочинці і гарний підйом, нагорі Саня Шварц міняв камеру, Ярик залишився з ним, а ми вдвох котили далі.
Приблизно після 80 кілометрів ми повернули в бік Миргорода, і почалося - уперлися у зустрічний вітер. Швидкість впала і ми з великими труднощами в'їхали в Миргород. Асфальт був мокрий і світило сонце, нам пощастило, дощ пройшов без нас.
Приїхали на КП до магазину, а там купа народу та велосипедів.
Ті, хто приїхав раніше, вже потихеньку почали від'їжджати
Але не всі, дехто не поспішав.
Я спробував поїсти, але апетиту зовсім не було (це рідкісне явище для мене)
Відпочив півгодини, багато хто роз'їхався, і я поїхав сам. Виїхав із Миргорода і стало зрозуміло, що має бути серйозна боротьба з сильним зустрічним вітром. А ще почався дощ, правда дощем це важко назвати – великі краплі води та дуже сильний вітер, було відчуття, що зараз закінчиться, і я сховався під навіс на зупинці. Він справді закінчився і я поїхав назустріч вітру, сподівався що після повороту вліво він зменшиться, але я помилився. Швидкість впала до 12-14 км/год, крутити педалі ставало дедалі складніше. Почалася нудота, що іноді буває на далеких маршрутах. І критичний момент настав, на маленькому підйомі я зупинився. Все... приїхали... Сил взагалі не було.
За кілька хвилин на горизонті з'явився Ярик, йому легко їхалось, ніби взагалі не було вітру. Він пригостив мене лимоном і покотив, а я пройшов трохи і знову поїхав. Їхав дуже повільно, вітер не зменшувався. І тут на додачу до вітру пішов дрібний дощ, це було саме те, що мені потрібно! Я якраз в'їхав у село і заскочив на зупинку, впав на лавочку і зрозумів що відпочиватиму доки не закінчиться дощ. В цей момент повз мене знову пронісся Андрій. Йому дощ не заважав. Проїхав повз Віталік. А я дочекався закінчення дощу, визирнуло сонце, і асфальт почав висихати - ось це зовсім інша річ, можна їхати. Навіть вітер зменшився. Доїхав до Великої Багачки і там завернув не туди, поїхав головною і вона мене повела у бік Красногорівки, але вчасно відчув що щось не те, поки розглядав картку в телефоні, місцевий дідусь докладно пояснив куди їхати.
І знову проти вітру до самого Подолу, довелося частенько відпочивати, добре трава була суха, можна було й повалятися. А після Подолу полегшало, вітер боковий, та й дорога з ідеальним покриттям. У районі повороту на село Кованчик, за 11 км до фінішу я зупинився на останній відпочинок, утомився так, що вже не міг крутити педалі. Розумів, що вже вдома, але довго не міг змусити себе поїхати знову.
І ось він фініш...
Я доїхав...
Загальний час 12 год 13 хв
Тяжко мені дався перший бревет сезону, але далі буде легше, сезон тільки починається.
Дякуємо всім учасникам та організаторам!
Немає коментарів:
Дописати коментар